КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ НАДІЙНОСТІ

В сучасних умовах успішність професійної діяльності та забезпечення особистісного розвитку працівника є одним з найважливіших напрямків вдосконалення діяльності будь-якої організації. При цьому професійну компетентність та професійну надійність можна назвати одними з провідних чинників професіоналізму працівника.
Формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців присвячені праці та дослідження вчених Г. С. Альтшуллера, В. Байденка, Л. Берестова, М. В. Борисенко, І. Зимньої, І. Зязюна, Б. Ельконіна, Н. Кузьміної, В. Куніцина, Г. А. Ларіонової, А. Маркової, Н. Ничкало, О. Пєхоти, Дж. Равена, Р. Уайта, М. Хомського, А. Хуторського, С. Шишова та ін. Стосовно фахівців економічного профілю слід відмітити труди П. Г. Горкуненко, Н. М. Самарук, В. Н. Приходько, В. Г. Черевко, Є. А. Іванченко, В. Т. Лозовецька; Л. М. Дибкова, Н. В. Баловсяк, О. Копил, В. Б. Уйсімбаєва, Н. І. Трішкіна та ін. Із підприємництва, торгівлі та біржової діяльності Г. Матукову та ін.
Поняття професійної надійності з’явилось значно пізніше поняття професійної компетентності, тому теоретичні засади та визначення цього поняття деякими дослідниками вважаються тотожними. В той самий час ці поняття безумовно, мають різне значення та потребують уточнення. Частіш за все професійна надійність характеризується властивістю суб’єкта до зберігання на протязі певного проміжку часу до встановленої межі значень масиву параметрів, які характеризуються здатністю до виконання необхідних функцій в заданому режимі та в умовах застосування.
Питанням, що стосуються надійності, присвячені дослідження вчених в різних країнах. Одне з перших його визначень сформульовано В. Д. Небиліциним, який вважав, що надійністю є здатність зберігати необхідні робочі якості за умови можливих ускладнень обстановки, або в якості «зберігання», стійкості оптимального робочого параметру індивіду [1]. Він називав надійність найважливішою оперативною характеристикою людей, які приймають рішення в умовах екстремальних ситуацій, яким доводиться постійно вирішувати поставлені завдання, які характеризуються достатньою складністю і відповідальністю.
У ряді досліджень визначення поняття «надійність» проводиться через категорію «працездатність» людини, розглядається в якості властивості людини зберігати власну працездатність. Наприклад, Е. А. Мілерян пише: «надійність оператора визначається таким станом працездатності, при якому він забезпечує точне, ефективне, безпомилкове, оптимальне, своєчасно і успішне виконання всіх доручених йому функцій, як в оптимальних, так і в екстремальних режимах праці». Так, дослідниками К. Ф. Ломовим, М. А. Котик, Б. А. Смирновим означене поняття розглядається як:
- властивості людей, що характеризують їх здатності до безвідмовного виконання праці за якийсь час в заданих умовах;
- властивості якісного виконання роботи на протязі означеного часу в заданих умовах;
- здатності до збереження необхідної якості в заданий час в певних умовах [1].
У перерахованих вище визначеннях дослідники звертають особливу увагу на прояви надійності шляхом безвідмовності, збереження і якості робіт за певний час в заданих умовах.
Деякі дослідники при визначенні поняття надійності використовують імовірнісні характеристики виконання трудових завдань людиною-оператором (В. І. Медведєв, В. А. Пономаренко, А. Б. Леонова). Ще одним варіантом ототожнення надійності, відбитим у визначенні, є стійкість робочого процесу працівників.
Таким чином, існує велика кількість визначень надійності та професійної надійності, проте більшість з них не враховують ті чи інші важливі чинники, наприклад, дослідниками А. Ф. Бобровим і В. Ю. Шеблановим відзначається, що більшість визначень надійності не відображає біологічної та психічної сутності такого явища. Так, для оцінки технічні системи з точки зору надійності, можна використовувати показники кількісні, однак оцінка надійності людини не може бути проведена тільки за кількісними характеристиками, тут важливими будуть якісні показники його діяльності з позицій особливостей її структури.
Таким чином, найбільш змістовним, на наш погляд, виступає визначення поняття «надійність», запропоноване дослідниками А. М. Ємельяновим і М. А. Котик: «Надійність людини визначаться його здатністю протягом заданого часу в передбачених умовах зберігати нормальний стан життєдіяльності та витримувати технічні параметри управління системи в встановлених межах, а також виконувати всі покладені на нього функції з підтримки заданого режиму».
Важливими характерними ознаками для розгляду надійності працівника виступає стійкість в його робочому процесі [2], з яким надійність також досить часто ототожнюється. Крім того, дослідники відзначають взаємозв’язок надійності і рівня професійної придатності з ефективністю роботи техніки, а також серії інших показників: стан здоров’я людини, психологічні якості працівників, їх психофізіологічні якості. Відповідно до цього високим рівнем розвитку якостей, як особистісних, так і професійно важливих, визначається ефективність і успішність діяльності професіонала.
Надійність більшість дослідників пов’язують з показниками норми, проте В. І. Медведєв і А. Б. Леонова пропонують при визначенні цього поняття імовірнісні характеристики виконання трудових завдань. Поняття «надійність» дослідниками розкривається як ймовірність виконання поставлених завдань за певний час з допустимими показниками точності зі збереженням в певних межах параметрів функціонування діючої системи.
У енциклопедичній літературі зазначається, що під критерієм слід розуміти ознаку, на підставі якої проводиться оцінка, визначення або класифікація чого-небудь; мірило оцінки. В ході досліджень формування професійної надійності студентів в вузах ми виявили необхідність розробки такого критерію, за допомогою якого можна було б найбільш об’єктивно оцінити цей процес. Таким критерієм є ефективність формування професійної надійності у студентів. Для визначення ефективності є доцільним співвідносити результативність формування професійної надійності в учнів з якістю здійснюваних дій (рис.1).


Дослідження передбачало розробку і реалізацію відповідної експериментальної програми. Зміст експериментальної роботи було пов’язано з реалізацією комплексу педагогічних умов, що сприяють підвищенню ефективності процесу формування професійної надійності: розвиток професійної мотивації майбутнього фахівця в ході освітнього процесу; формування професійної компетентності студентів вузів з підприємництва; управління самоосвітньою діяльністю учнів.
До методичних засобів і прийомів, що сприяють розвитку професійної мотивації майбутнього фахівця в ході освітнього процесу, відносяться:
1. Створення загальної атмосфери захопленості і спільної творчості в ході занять.
2. Переконання студентів в значущості знань, навичок, і умінь як для майбутньої професійної діяльності, так і життя в цілому.
3. Особистий приклад і авторитет викладача.
4. Поєднання фронтального і диференційованого навчання.
5. Створення атмосфери співпраці і допомоги у стосунках викладачів і студентів. Створення ситуацій дискусій, діалогу з залученням всіх студентів.
6. Вміле застосування методів стимулювання.
7. Цікаві форми проведення занять.
8. Включення студентів в різні види навчальної діяльності.
9. Постійне пов’язування досліджуваного матеріалу з майбутньою професійною діяльністю.
10. Залучення студентів до оцінної діяльності і формування у них адекватної самооцінки.
11. Постановка студентів в ситуації вибору, в яких вони формують вміння зважити всі «за» і «проти», зіставити і супідрядні різні мотиви.
12. Формування у студентів адекватної самооцінки через дозвіл максимально важких професійних проблемних завдань. При цьому важливо направити переживання не стільки на зовнішні ознаки (трудність), а на внутрішні причини - свої знання, докладені зусилля і їх оцінку.
Успішному розвитку професійної компетентності сприяло застосування в навчально-виховному процесі вузу педагогічних технологій, що будять активність учнів, що пов’язують навчання з практикою. Це технології контекстного навчання, проблемного навчання, розширення практичного навчання в рамках ознайомчих та виробничих практик, професійно орієнтоване навчання в освітніх турах, на стажуваннях, тренінгах, професійно спрямована виховна робота зі студентами, науково-дослідницька діяльність студентів, що носить прикладний характер.
Отже, ефективному процесу формування професійної компетентності студента з підприємництва, торгівлі та біржової діяльності сприяють методи навчання, що дозволяють активізувати пізнавальну діяльність студентів і реалізовувати не тільки предметний, а й професійний зміст майбутньої професійної діяльності.

1. Первутинский В. Г. Современные подходы к развитию профессиональной компетентности студентов : монография. Спб., 2002. 378 с.
2. Зимняя И. А. Единая социально-профессиональная компетентность выпускника университета: понятия, подходы к формированию и оценке. М., 2008. 54 с.