ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ФАХІВЦІВ З ПІДПРИЄМНИЦТВА: НОВІ ВИКЛИКИ ДО ВИЩОЇ ОСВІТИ

Перехід від індустріального до постіндустріального суспільства, заснованого на нових джерелах енергії і нових способах виробництва, супроводжувався переворотом в науці, формуванням нової наукової парадигми. На відміну від класичної науки, орієнтованої на пізнання ізольованих фрагментів реальності, наука кінця XX – початку XXI ст. характеризується зростанням досліджень, що носять междісціплінарний характер і мережеву організацію знання, об’єктом вивчення якої є складні саморозвиваючі системи. Не в останню чергу означене стосується підготовки сучасних фахівців з підприємництва, торгівлі та біржової діяльності.
В сучасній науці з’явилися нові фундаментальні поняття «самоорганізація», «динамічна рівновага», «хаос», «дисипативні структури», «складність» та інші. Найважливішим напрямком економічних наук в контексті останньої наукової революції постала інноваційна діяльність, яка визначається інформаційними технологіями.
У постіндустріальній економіці зросла роль інформації, технологій її створення і обробки. Найбільшу конкурентоспроможність забезпечують: виробництво наукоємної продукції, науково-дослідницька діяльність, проектування і випуск нових виробів. Аналіз розвитку світової економіки показує, що в економічно розвинених країнах приріст національного доходу на 65-80% досягається за рахунок галузей, які виробляють наукомістку продукцію. Активне впровадження наукових досліджень в виробництво приносить значний економічний ефект.
Концентрація науки, бізнесу, фінансів, освітніх центрів та наукоємних виробництв в високорозвиненому регіоні виступає як центр впливу транснацінального масштабу.
В економіці знань, що є ядром постіндустріальної економіки, сучасні інформаційні технології і освіту придбали ключову роль в економічному і соціальному розвитку суспільства. Все більша висока частка доданої вартості припадає на інтелектуальну складову і покриває практично всі галузі формування та використання людського капіталу як економічного ресурсу. Наявність в регіонах розвиненої «інноваційної системи» – мережі університетів, лабораторій, наукових центрів є умовою підвищення конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку внаслідок їхньої здатності здійснювати випуск фахівців,здатних приносити користь суспільству.
Університети як центри наукової думки, як дослідницько-орієнтовані освітні організації стають не тільки осередками формування соціо-культурного, освітнього простору, а й факторами розвитку регіонів, для успішного функціонування яких вкрай необхідні фахівці насамперед з підприємництва. Класичні університети індустріального суспільства, здійснюючи традиційну діяльність з передачі та відтворення знань для підготовки фахівців, необхідних для бізнесу, промисловості і суспільно-політичної сфери, до початку XXI ст. придбали лідируючу роль у розвитку людського капіталу країни. Формуючи інтелектуальний потенціал регіонального та національного масштабу, вища освіта сприяє забезпеченню конкурентоспроможності національної економіки в глобальній економічній системі.
Глобалізація, долаючи просторові межі на основі економічної, політичної і соціальної активності, неминуче справляє помітний вплив і на вищу освіту. Посилюється мобільність образів і символів, надзвичайно широке поширення методів мислення і способів комунікації – це унікальні і безпрецедентні особливості початку нового тисячоліття.
Слід зазначити, що не існує історичного еквівалента глобального проникнення і обсягом культурного руху, який можна було б порівняти за потужністю з впливом сучасних телекомунікацій, радіомовлення і транспортних інфраструктур. Системні зміни в людському суспільстві, викликані глобалізацією, такі як взаємопроникнення культур, віртуалізація багатьох сфер життя, поява мережевих освітніх слуг, призводять до принципових змін природи вищої освіти.
В умовах безперервних інновацій класичний університет, дітище западноєвропейскої культури, місія якого полягала у вдосконаленні культури, соціуму і особистості в інтелектуальному, естетичному та етичному відношенні, змушений відмовитись від традиційних форм і орієнтуватися на загальносвітові тенденції, доводячи свою конкурентоспроможність на світовому ринку. Масова культура, інтернаціональна мова спілкування, формування єдиного економічного простору, інформаційні глобальні мережі, розвиток міжнародного відповідності кваліфікацій неминуче призводять до змін традиційного змісту ідеї університету, породжуючи таку його форму, яка здатна вивести в світове освітнє співтовариство. Вихід університету на світовий рівень в епоху глобалізації стає об’єктивною необхідністю і викликом сучасності, з яким намагаються впоратися всі вузи.
Всесвітня доповідь ЮНЕСКО «До суспільств знання» (2005 р.) [1] в особі експертів міжнародного рівня стверджує, що одне із завдань закладів знання складатиметься як переосмислення роботи, яка пов’язана з продукуванням та трансферами знань внаслідок потреби в нових моделях розвитку вищої освіти. Сформована парадигма вищої освіти вже сьогодні характеризується такими рисами як: доступність освіти з будь-якого куточка земної кулі, освіту без відриву від виробництва і протягом усього життя. Освіта, що не обмежується певним і остаточним місцем і часом, покликана збагачувати творчий потенціал особистості.
Багатьма дослідниками зроблено висновок, що в постійно змінюваних соціально-економічних умовах назріла актуальна вимога, що змінює парадигму вищої освіти. «Європейська модель університету досягла своїх природних меж, як навчальний заклад, створений в певному географічному місці, як двигун науки і розповсюджувач кодифікованих знань серед еліти, сформованої на основі як інтелектуальних, так і соціально-політичних і економічних критеріїв. Виникнення нових знань, а так само їх розподіл по все більш спеціальними дисциплінами, їх об’єднання в усі більш складні комплекси і все менша ієрархічність структури знань ставлять під сумнів життєздатність «університетів» [1, с. 95].
Глобальна сучасність вимагає нових форм університету – університету дослідницького типу, що володіє інноваційним потенціалом. Вища освіта без реалізації функцій наукових досліджень і формування нових знань стане звичайним продовженням середньої освіти. Нова наукова картина світу привела до більш складної організації науки, а слідом за ними і освіта стала інтерпретитуватися як між- і кроссдісціплінарний феномен. Зміни в науці змушують багато університетів реорганізовувати свою роботу, створюючи нові кафедри по новим галузям наук і збільшувати кількість багатодисциплінарних предметів.
Стосовно напрямків економічних спеціальностей, особливо тих, що стосуються підготовки фахівців з підприємництва, торгівлі та біржової діяльності, означене знаходить прояв (для студентів факультету управління та бізнесу, спеціальності «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність» Харківського національного автомобільно-дорожнього університету) у розширенні учбових планів у вигляді проникнення нових дисциплін: основи торгової діяльності, державне регулювання підприємницької діяльності, екологічне підприємництво, основи біржової діяльності, транспортне підприємництво, міжнародна торгівля і торгова політика, торгове підприємництво, управління якістю, маркетинг торгово-посередницьких послуг, фондова біржа і ринок цінних паперів (на рівень бакалавра), підприємницьке право, підприємницькі комунікації, інноваційне підприємництво та інтелектуальний бізнес (на рівень магістра).
Академічні інститути в рамках стандартної моделі XX століття зазнають принципові зміни в завданнях і стратегії своєї роботи, структурі організації, та навчальних технологіях. Сучасним успішним університетом вважають освітню мережеву структуру та активного агента економіки, що здатний готувати кадри під замовлення, проводити фундаментальні та прикладні дослідження, освоювати затребувані технології.
Підвищуючи свій світовий освітній рейтинг і прагнучи до придбання іміджу університету з високим науково-дослідним потенціалом, віртуальної активністю і міжнаціональними комунікаціями, традиційний університет трансформується в університет дослідницький, логічно просуваючись до залежного становища не тільки від держави, але і від стану економіки, структур бізнесу, можливостей студентів оплачувати освіту тощо.
Досягнення рейтингових показників оцінки якості освіти, розроблених міжнародними організаціями на наднаціональному рівні, для глобального порівняння успіхів, такі як: індекс цитування, кількість іноземних студентів, кількість статей, опублікованих в іноземних журналах, участь у міжнародних конференціях дозволяє стати університетом світового класу і увійти в світовий освітній простір. В кінцевому підсумку, ознакою професіоналізму стає не певний багаж предметних знань, а вміння швидко освоювати нові знання.
За останні роки змінився і статус студентів: вони тепер виступають в якості клієнтів – покупців освітніх послуг. Споживче ставлення при виборі навчального закладу проявляється в оцінці реклами, сайту, відповідності вимогам ринку праці, наявності новітніх досягнень в організації навчального процесу. Співвідношення ціни та якості стає визначальним. Кожна форма взаємодії зі студентами-клієнтами супроводжується юридично. Віртуалізація освіти і доступність до ресурсів з будь-якої точки локалізації, відхід від традиційних форм навчання та впровадження нових методів, тобто наявність ефективного сервісу та легкості засвоєння дисциплін, трансформують університетську освіту в якийсь момент життя, поряд з іншими «епізодами», запропонованими суспільством споживання. [2]
Революція в області інформаційних технологій привела до багаторазового прискорення виробництва знання. Завдяки сучасним технічним можливостям створюється небачений в попередні епохи кумулятивний ефект між використанням інформації, і її перетворенням в знання та інновації. При цьому виникає протиріччя між кількістю доступної сьогодні інформації і людською здатністю через спричиняти з потоку інформації знання. Інформація, яка використовується як інструмент знання, але без навичок аналізу, сортування і оцінки, буде залишатися набором фрагментарних або незрозумілих відомостей. Економіст-неоінстітуціоналіст, Нобелівський лауреат з економіки Д. Норт у своїй новій роботі «Розуміння процесу економічних змін» пише: «Зміни в середовищі створюють нову і в багатьох випадках несподівану середу завтра, несподівану в тому сенсі, що у нас немає історичного досвіду» [3]. В цьому сенсі формування професійних компетентностей фахівців з підприємництва є не тільки важливим, а й вкрай необхідним.

1. Всемирный доклад ЮНЕСКО 2005 г. «К обществам знания». Париж, 2005. URL: http://www. unesdoc.unesco.org› images/0014/001418/141843r.pdf . (дата звернення 13.03.2019).
2. Кларк Б. Р. Создание предпринимательских университетов: организационные направлення трансформации [Текст] / Б. Р. Кларк; пер. с англ. А. Смирнова; Гос. ун-т – Высшая школа зкономики. – М.: Изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы зкономики, 2011. 240 с.
3. Норт Д. Понимание процесса экономических изменений / пер. с англ. К. Мартынова, Н. Эдельмана; Гос. ун-т – Высшая школа экономики. – М.: Изд. дом Гос. ун-та – Высшей школы экономики, 2010. 256 с.