РОЛЬ БІОСТІЙКОСТІ ТЕКСТИЛЬНИХ ЦЕЛЮЛОЗОВМІСНИХ МАТЕРІАЛІВ У ВИЗНАЧЕННІ ТЕРМІНІВ ЇХ ЗНОШУВАННЯ

Домінуюча роль біостійкості текстильних целюлозовмісних матеріалів і виробів у визначенні термінів їх зношування обумовлює нагальну потребу поглиблення товарознавчих і матеріалознавчих досліджень з метою розкриття механізму мікробіологічної деструкції цих матеріалів і обґрунтування на цій основі пошуку більш ефективних засобів захисту текстилю від названого виду деструкції.
В даній роботі ми обмежимося дослідженням можливості використання деяких видів поліфункціональних обробних силіконових препаратів для надання біостійкості бавовняним тканинам плащового, курткового, взуттєвого та технічного призначення [1-3].
Тому при поліфункціональній обробці названих матеріалів основна увага буде приділена вибору тих видів силіконових препаратів, які максимально гальмують розвиток на цих матеріалах целюлозоруйнуючих і патогенних мікроорганізмів й одночасно будуть надавати цим матеріалам необхідну водоопірність.
З метою конкретизації напрямків реалізації цього завдання наведемо наступні приклади:
1. Серед трьох видів силіконових поліфункціональних препаратів:
ГКР-10 (30%-вий водно-спиртовий розчин алкілсиліконату натрію), ГКР-94 (50%-ва толуольна емульсія поліетилгідросилоксану) і ПІНЗ (35%-ва толуольна емульсія поліізононілсілсесксвіазану), найбільш вдалою виявилася обробка препаратом ГКР-94. Саме після цієї обробки загальна чисельність целюлозо- руйнуючих грибів і бактерій на бавовняній плащовій і курткових тканинах знизилася на 73,5%, водопоглинання зменшилося від 66,7% до 32,5%, а водо- опірність зросла від 0 до 3158 Па.
Таким чином, поверхнева модифікація бавовняних плащових і курткових тканин ГКР-94 однозначно забезпечує надання двох головних ефектів – біостійкості і водоопірності цим тканинам.
2. Виправданим виявилася обробка силіконовими препаратами взуттєвих целюлозовмісних тканин і нетканих полотен різного цільового призначення (верху взуття, підкладки та прокладки). В результаті поверхневої модифікації цих матеріалів силіконовими препаратами на них не тільки знижується чисельність целюлозоруйнуючих патогенних мікроорганізмів, але й надається бажана водоопірність та екологічна безпечність. Для прикладу наведемо вплив силіконового оброблення бавовняно-віскозного нетканого прошивного полотна для верху жіночого літнього взуття на його стійкість до дії ґрунтових мікроорганізмів. Так, наприклад, якщо до оброблення ця стійкість складала тільки 13,2%, то після оброблення препаратами ГКР-10 і АМСР вона складає відповідно 29,5% і 31,7%.
3. Окрім одягових і взуттєвих полотен, нами було вивчено вплив поліфункціональних силіконових препаратів на зміну біостійкості і водо- опірності полотен технічного призначення. При цьому основна увага приділялася тим видам целюлозовмісних текстильних матеріалів, експлуатація яких відбувається при їх контакті з ґрунтом, водою, а також підвищеною температурою і вологістю. Це в першу чергу стосувалося текстильних матеріалів чохольно-наметового призначення, які експлуатувалися у різних кліматичних зонах, матеріалів для підлогового і настінного покриттів, фіраночних матеріалів, а також пакувальних матеріалів різного цільового призначення [1, 4, 5, 6].
Для прикладу в таблиці показано вплив різних видів силіконових препаратів на зміну біостійкості ниткопрошивних нетканих віскозно-мідноаміакових полотен для підлогових покриттів.
Примітки: 1)* КЕ-42-20 – 42%-ва емульсія поліфенілсилоксанолу і поліетилсилоксанолу;
2)** КЕ-50-17 – 50%-ва толуольна емульсія смоли МБ-1 (поліметилбутоксисилоксанолу).

Як видно з аналізу даних таблиці, всі обрані нами види силіконових препаратів суттєво гальмують розвиток і ґрунтових грибів і ґрунтових бактерій на досліджуваному полотні. Однак дещо кращий ефект досягається після використання препаратів КЕ 50-17 і ГКР-10.

1. Галик І. С. Екологічна безпека та біостійкість текстильних матеріалів / І. С. Галик, О. Б. Концевич., Б. Д. Семак. – Львів : Видавництво ЛКА, 2006. – 232 с.
2. Галик І. С. Роль біостійкості текстилю у формуванні його екологічної безпечності / І. С. Галик, Б. Д. Семак // Вестник Херсонского национального технического университета. – 2014. – №1(18). – С. 118-122.
3. Галик І. С. Пошук ефективних способів захисту текстилю від дії шкідливих мікроорганізмів / І. С. Галик, Б. Д. Семак, З. М. Семак //Вісник Львівської комерційної академії. Серія товарознавча. Випуск 14, 2014. – С. 6-10.
4. Пехташева Е. Л. Биоповреждения непродовольственных товаров. Учебник под ред. А. Н. Неверова, 2-е издание прераб. и доп. – М.: Дашков и К, 2015. – 332с.
5. Пушкар Г. О. Шляхи ефективного захисту килимових виробів від біодеструкції. / Г. О. Пушкар, Б. Д. Семак // Вісник Київського національного університету технології і дизайну. – 2013. – № 2 (70). – С. 112-121.
6. Пахолюк О. В. Використання деяких поліфункціональних обробних препаратів для захисту текстильних целюлозовмісних матеріалів від мікро-біологічних пошкоджень / О. В. Пахолюк, Г. О. Пушкар, І. С. Галик, Б. Д. Семак // Вісник Хмельницького національного університету. – 2019. – № 1. – С. 100-104.