УКРАЇНА У СОТ: ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИЧНІ ВПЛИВИ

30 листопада 1993 р. Секретаріатом Генеральної угоди з тарифів і торгівлі була прийнята заявка Уряду України щодо входу нашої держави у ГАТТ. З 1994 р. ГАТТ трансформувалась у Світову організацію торгівлі (далі – СОТ). Вхід до СОТ, надаючи широкі можливості, накладає велику кількість зобов’язань і вимагає виконання певного обсягу умов. Їх ретельне виконання та дотримання забезпечить успішність або – ні, просування українських товарів на міжнародному ринку. Причому, не мається на увазі лише ринок країн-членів СОТ, необхідно працювати на перспективу, адже поступово усе більше країн розпочинають процедуру приєднання до СОТ, а кожна нова країна – це зростання потенційних можливостей розширення асортименту імпорту та обсягів експорту України з метою максимального задоволення потреб населення нашої держави та посилення її могутності.
Вступ України до СОТ відкрив перспективи для розвитку національної економіки. Україна на абсолютно рівних умовах та правах з іншими членами організації бере безпосередню участь у формуванні новітніх правил торгівлі на світовому ринку у рамках поточного раунду багатосторонніх торговельних переговорів з метою максимального врахування національних інтересів нашої держави у торговельно-економічній сфері [1].
Проблеми, перспективи, основні переваги та можливі втрати України, як члена СОТ, вітчизняні вчені почали досліджувати набагато раніше, ніж відбулось офіційне подання заявки на приєднання до ГАТТ, роботи продовжуються і сьогодні, є багато вагомих доробків, над даною проблемою працювали: Кавасс І., Клименко І., Ляпіна Д., Мовчана В., Петрова Г., Пятницький В. та багатьох інших. Сьогодні вже можна не лише створювати прогнози, але й аналізувати певні результати.
Для України, частка експорту в ВВП якої становить близько 50 %, набуття членства в СОТ у 2008 році та, внаслідок цього, встановлення чітких правил гри на світовому ринку і лібералізація зовнішньоторговельних режимів 164 членів СОТ (за станом на 2018 р.), на які припадає понад 98 % світової торгівлі, стало важливими чинниками та системним фактором забезпечення подальшого розвитку національної економіки [1].
Переваги від набуття членства у СОТ, безумовно, набагато вагоміші, ніж обов’язки, це не лише збільшення можливостей у економічній сфері, це і розширення політичних впливів. Однак, ще одним важливим аспектом членства є необхідність подолання конкуренції.
Саме конкуренція в усіх її іпостасях, як правило, стає вирішальною для успіху на ринку, тому окрім якості товарів, важливим є ряд чинників, з них шість основних: економія на масштабі; диференціація продукту; потреба у капіталі; високі постійні витрати; доступ до каналів розподілу; політика уряду [2, c. 48].
Власне на політичні впливи, які обумовлюються економічною потужністю держави слід звернути увагу в першу чергу, адже завдяки вмілому поєднанню економіки, політики і дипломатії, думка Японії має таку вагу на світовому рівні. Кількість природних ресурсів у цієї країни надзвичайно мала, нечисленні родовища практично вичерпані, а площі родючих земель незначні. Не зважаючи на членство у СОТ та дуже велику залежність від імпорту продовольства з інших країн (і відповідно політичних та економічних пріоритетів їхнього керівництва), Японія створила потужну систему підтримки та преференцій для власного виробника, зокрема, сільськогосподарської продукції. Такого привілейованого становища у СОТ, коли здійснювались явні порушення її положень, але санкції не застосовувались, Японія досягла завдяки максимальному охопленню ринка електроніки. Впродовж кількох десятиліть споживачі з усього світу віддавали перевагу дорожчим, але якіснішим товарам японського виробництва: телевізорам, калькуляторам, музичній техніці, побутовим приладам тощо.
У теперішній час позиції на ринку електроніки Японія частково втратила, не витримавши конкуренції з не менш якісними, але набагато дешевшими товарами південнокорейського виробництва. Внаслідок згортання потужностей, зменшення поставок на світовий ринок, знизились і впливи Японії, відповідно виникла необхідність пошуку альтернатив у багатьох сферах. Сьогодні відомі виробники високоякісних світлодіодів і електроніки, облаштовують виробничі площі, що простоювали та складські приміщення з максимальним ступенем захисту від забруднення, для вирощування овочів та фруктів. Ця інновація була започаткована у 2008 році з метою забезпечення власних потреб, однак, через кілька років вирощування овочів та фруктів виявилось настільки прибутковим, що сьогодні, паралельно з основним виробництвом, стало повноцінним джерелом прибутку [3, с. 129].
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що для міцного становища у СОТ, яке на сьогодні має Японія, Україна повинна досягнути певного рівня якості продукції, у противному випадку, буде відсутня можливість захисту власного виробника та успішного освоєння нових ринків збуту.

1. Світова Організація Торгівлі (СОТ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/international-organizations/wto.
2. Портер М. Конкуренция : пер. с англ. / М. Портер. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2005. – 608 с.
3. Куліш І. Вирощування сільськогосподарських культур у містах / І. Куліш // Сучасні екологічні проблеми урбанізованих територій : матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції (25 жовтня 2018 р., м. Житомир). зб. тез. – Житомир: Вид-во «Житомирський національний агроекологічний університет», 2018. – С. 128-131.