ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ (ОЦІНКИ) МАШИН ТА ОБЛАДНАННЯ, ЩО НЕ МАЮТЬ АНАЛОГІВ ТА ЗНЯТІ З ВИРОБНИЦТВА

Застосування витратного підходу установлення вартості (оцінки) машин та обладнання, що не мають аналогів та зняті з виробництва.
При витратному підході вважають, що ринкова вартість оцінюваного устаткування визначається в першу чергу витратами на його створення і реалізацію. Обумовлена в такий спосіб вартість може не збігатися з ринковою вартістю, тому що витрати – не єдиний фактор вартості, на яку також впливають корисність, якість і конкурентоздатність. Проте зустрічається чимало випадків, коли застосування витратного підходу виявляється виправданим і навіть єдино можливим, наприклад при оцінці машин і устаткування спеціального призначення, унікальних об’єктів, виготовлених по індивідуальних замовленнях, які не мають аналогів на ринку.
Ринкова вартість, оцінювана витратним підходом, є вартістю відтворення, тому що при цьому визначають, скільки може коштувати об’єкт, якщо його зробили і продали сьогодні, тобто при існуючому рівні цін. У такій оцінці є елемент умовності, тому що, по-перше, подібні об’єкти можуть сьогодні не вироблятися і їхнє виробництво ніхто не збирається налагоджувати (тому така оцінка буде абстрактною) і, по-друге, якби навіть таке виробництво сьогодні існувало, то в ньому використовувалися б уже нові матеріали і технології. Чим більше вік оцінюваного об’єкта, тим більше допущень приходиться робити при його оцінці витратним підходом.
Практика розрахунку вартості на основі витрат добре відома, особливо в нашій країні, де до настання ринкової реформи всі ціни встановлювалися тільки витратним підходом.
Витратний підхід до оцінки машин і устаткування практично реалізується в наступних методиках:
1) розрахунок за ціною однорідного об’єкта;
2) поелементний (поагрегатний) розрахунок;
3) аналіз і індексація витрат;
4) розрахунок по укрупнених нормативах.
При розрахунку за ціною однорідного об’єкта для оцінюваного об’єкта підбирають однорідний об’єкт, схожий за конструкцією, використовуваним матеріалам і технології виготовлення. Причому однорідний об’єкт може мати зовсім інше призначення і застосовуватися в іншій галузі. Однорідний об’єкт користується визначеним попитом на ринку, і ціна на нього відома.
Припускають, що собівартість виготовлення однорідного об’єкта близька до собівартості виготовлення оцінюваного об’єкта і формується під впливом загальних для даних об’єктів виробничих факторів.
Ціна на однорідний об’єкт складається з повної собівартості виробництва, чистого прибутку підприємства, податку на прибуток, торгової націнки і ПДВ.

1. Данюк Л. І. Методика визначення вартості майна. Харківський НДІСЕ, 2004. 112 с.