КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ОРГАНІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Через значне забруднення навколишнього середовища збільшується відсоток неякісної продукції сільськогосподарського виробництва. Враховуючи той факт, що останніми роками інтенсивність хімічного, радіаційного та інших видів антропогенного впливу на навколишнє середовище суттєво зросла, а це негативно позначається і на здоров’ї людей, питання виробництва екологічно чистої (органічної) продукції набуває гострої актуальності.
На сьогодні правову основу для виробників органічної продукції визначає Закон України «Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини» від 03.09.2013 № 425-VII [6].
Органічне виробництво – сертифікована діяльність, пов'язана з виробництвом сільськогосподарської продукції, що провадиться із дотриманням вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції [6].
Органічні продукти – це продукти, при виробництві яких: у рослинництві заборонено використовувати ядохімікати для боротьби з бур'янами, шкідниками й хворобами рослин, а також мінеральні добрива синтетичного походження, при цьому захист рослин здійснюється переважно препаратами натурального походження, а для живлення ґрунту й рослин використовуються органічні добрива; категорично заборонене використання генетично модифікованих організмів; у тваринництві не дозволяється застосовувати стимулятори росту, гормони й антибіотики [5].
Сьогодні в світі процес контролю виробництва органічної продукції регулюється необхідною сертифікацією таким чином, щоб споживач був захищений від фальсифікату відповідно до законодавства різних країн. Зважаючи на відмінності ведення сільського господарства в різних країнах в залежності від умов розвитку, важко прийняти єдиний стандарт, тому на сьогодні у світі виділяють 3 групи стандартів, що контролюють органічне виробництво [3; 4; 7]:
1) міжнародні стандарти, об’єднані в міжнародну систему стандартизації органічного виробництва COROS4, які виконують функцію «стандарти для стандартів», тобто вони призначені для встановлення системи стандартів для інших органів сертифікації (державних або приватних), також вони визначають мінімальні вимоги до виробництва органічної продукції;
2) національні стандарти, які є обов’язковими та розроблені у відповідності до міжнародних стандартів. Так, в США діє національна органічна програма – USDA8 /NOP9 , в Японії – JAS10, в Швейцарії, Ізраїлі, Аргентині, Австралії – стандарти, еквівалентні основному нормативному документу Європи;
3) приватні стандарти, такі як Bio Suisse (Швейцарія), Demeter (поширені по всьому світі), Naturland (Німеччина та весь світ), Soil Association (Великобританія), KRAV (Швеція), БІОЛан (Україна), більш вимогливі, ніж загальноприйняті, оскільки спрямовані на конкретні ринки.
Державне регулювання ринку органічної сільськогосподарської продукції включає підтримку відповідних виробників, сприяння маркетингу даної продукції на основі підтвердження її якості на всіх стадіях руху товару від виробника до споживача, розробку нормативно-правових актів, щодо виробництва і реалізації органічної продукції, підтримку наукових досліджень в даній сфері, надання інформаційно-консультаційної підтримки виробникам та споживачам, регулювання експорту та імпорту органічної продукції. Все це вимагає значних фінансових ресурсів [2].
Загалом серед заходів щодо державного регулювання ринку органічної сільськогосподарської продукції можна виділити такі основні напрями: розробка та забезпечення функціонування системи, яка гарантує стандарти і якість органічної продукції на всіх етапах її руху від виробника до кінцевого споживача; інтелектуально-інформаційне забезпечення розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції; фінансова підтримка розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції [1].
Отже, попит в Україні на органічні продукти харчування є невисоким у порівнянні з розвиненими країнами світу. Для розширення виробництва органічної продукції варто: ƒ розробити чітко визначену державну політику і нормативи; ƒ запровадити на базі міжнародних стандартів систему органічної сертифікації в Україні; ƒ розробити державну програму для розвитку органічного агровиробництва, сприяти його поширенню; ƒ створити систему співпраці між операторами органічного виробництва у всьому ланцюзі від виробника до споживача.

1. Вдовиченко А. Державне регулювання ринку продукції органічного сільського господарства / А. Вдовиченко // Економічний дискурс. – 2017. – №2. – С. 164-171.
2. Міщенко Д.А. Аграрний маркетинг в системі управління діяльністю підприємства на вітчизняному продовольчому ринку / Міщенко Д.А. // Агросвіт. – 2008. – № 13. – С. 27 - 30.
3. Моклячук Л.І., Ліщук А.М., Зацарінна Ю.О., Слободенюк О.А. Принципи сертифікації виробництва органічної продукції в Україні // Агроекологічний журнал.– 2013.– №2. – С. 12–16.
4. Органическое земледелие // Официальный сайт Члена Федерации Органического Движения Украины ООО «Агро-Био-Тех» // www.agro-bio-tech.com.ua.
5. Офіційний сайт Федерації органічного руху в Україні - [Електронний ресурс]. –Режим доступу:http://www.organic.com.ua/
6. Про виробництво та обіг органічної сільськогосподарської продукції та сировини: Закон України від 03.09.2013 № 425-VII // zakon.rada.gov.ua.
7. Щодо напрямів розвитку органічного виробництва сільськогосподарської продукції в Україні // www.niss.gov.ua.