НОВІ ВИДИ ПАКУВАННЯ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Одним із ключових факторів тривалого зберігання харчових продуктів є використання новітніх пакувальних матеріалів. Основними тенденціями розвитку вітчизняного ринку пакувальних засобів є їх різноманіття, ексклюзивність, екологічність та простота в утилізації. Сучасний ринок харчових продуктів потребує надійного та економічного пакування, що гарантуватиме їх захист від негативного впливу навколишнього середовища, а крім того, стане дієвим маркетинговим інструментом.
Посилення конкуренції в галузі за рахунок виходу на ринок імпортованих продуктів примушує вітчизняних виробників не лише удосконалювати технологію виробництва та сировину, а підходити комплексно до аспектів конкурентоспроможності товару. Питання подовження термінів зберігання товарів та збільшення їх привабливості для споживача може бути вирішено за допомогою одного інструменту – удосконалення упаковки.
З точки зору споживача, пакування харчових продуктів повинно виконувати свої функції як під час продажу – приваблювати, так і після – зберігати товар без втрати споживних властивостей. Проте для виробників харчових продуктів існують особливі вимоги при виборі пакування а саме:
- екологічна безпечність;
- еластичність;
- механічна міцність;
- стійкість на розрив;
- нейтральність стосовно смаку та запаху продукту;
- низька проникність кисню;
- обмежена водопроникність для попередження висихання продукту;
- стійкість до дії тепла та світла.
Сьогодні найпопулярнішим рішенням при пакуванні харчових продуктів є використання полімерних матеріалів. Багатошарові полімерні плівки мають значні переваги в пакуванні завдяки комплексу властивостей, необхідних для конкретного продукту. Однак збільшення кількості пластикових відходів, а також стурбованість спільноти даною проблемою призвели до появи перших полімерних матеріалів, що біологічно розкладаються. Пластик, що біологічно розкладається – це пластик, який в результаті біодеградації перетворюється на діоксид вуглецю, воду і біомасу (біогумус).
Органічні біополімери для упакування харчових продуктів отримують на основі крохмалю, протеїнів, желатину та інших природних матеріалів. Можливе також введення спеціальних добавок (ароматизаторів, барвників) для регулювання смакоароматичних властивостей упакованого продукту [1].
Використання суміші кукурудзяного крохмалю і мікрокристалічної целюлози та метилцелюлози, з добавками пластифікаторів (поліолів) або без них, дозволяють отримати плівки з високою сорбційною здатністю, у тому числі до радіонуклідів, іонів важких металів та інших шкідливих сполук, що суттєво підвищує чистоту упакованих в них продовольчих товарів.
Плівку, виготовлену із молочного протеїну (казеїну) можна наносити безпосередньо на продукт для захисту від забруднення і псування. Із соєвого білкового ізоляту і карбоксиметилцелюлози з додаванням пластифікатора гліцерину, виготовлено плівку, розчинну у гарячій воді.
Розроблено технологію композитних плівок із пшеничної клейковини і ацетатфталату целюлози. Бар’єрні властивості цих плівок залежать від співвідношення компонентів. Проникність композитних плівок для вологи і кисню нижча, ніж плівок із чистої клейковини і целюлози. З підвищенням концентрації клейковини у плівці її розчинність у кислоті і механічна міцність знижуються [2].
Перспективною сировиною для виробництва біопластику вважається кукурудзяний та картопляний крохмаль. Нещодавно розроблено плівку на основі крохмалю з цеолітами для харчових продуктів [3].
Загалом білкові плівки характеризуються хорошими бар’єрними властивостями по відношенню до газів при низькій і середній відносній вологості, але низькими щодо дії води. Модифіковані плівки із желатину мають на 20% нижчу розчинність, порівняно з білковими. А обробка плівок формальдегідом підвищує розривну міцність приблизно на 60 %. При модифікації збільшується також термічна стійкість у поєднанні з підвищенням температури плавлення.
Отже, основними перевагами біополімерних плівок є:
- нетоксичність;
- висока екологічність;
- подовження терміну придатності;
- естетичність;
- зниження витрат та економне використання пакувальних матеріалів;
- можливість використання із широким асортиментом продуктів.

1. N. Gontard, S. Guilbert. (1994) Bio-packaging: technology and properties of edible and/or biodegradable material of agricultural origin. Food Packaging and Preservation., 159-181.
2. Danyxa Piñeros-Hernandez Carolina Medina-Jaramillo Alex López-Córdoba Silvia Goyanes. (2017) Edible cassava starch films carrying rosemary antioxidant extracts for potential use as active food packaging. Food Hydrocolloids. Volume 63, 488-495.
3. Prytulska N.V., Bondarenko E. (2015) Research of prospects for using zeolites in the food industry. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, Vol 5, No 11(77), 4-9.